Як зберегти здоров’я на довгі роки

Як зберегти здоров’я на довгі роки

Краще упередити, ніж лікувати

Або чому моніторинг – запорука довголіття

Якщо нічого не турбує, ми рідко замислюємося над тим, що насправді є важливим. У життєвій круговерті не завжди встигаємо згадати про своє самопочуття, а якщо природа нагородила міцним здоров’ям, то взагалі на нього не звертаємо уваги і відкладаємо на потім. Якось воно та й буде. Багато хто навіть і не згадає, коли в останній раз були на прийомі у свого лікаря, бо все якось немає часу. Ось і насправді – починаєш цінувати щось, коли його втрачаєш. Особливо це помітно, коли щось заболіло, або десь кольнуло – звернувся до лікаря – і виходиш з кабінету з купою аналізів, направлень на численні обстеження, до вузьких спеціалістів, а ті в свою чергу – до інших, і в результаті доводиться витрачати вже не лише свій час, який можна було приділити собі, своїм близьким, роботі чи відпочити закордоном, але й чималі кошти.

Доречним є порівняння з техобслуговуванням власних автівок – автовласник не чекає, коли машина вийде з ладу і все що залишається, це придбати нову. Ні, він має чіткий план і його дотримується: коли треба провести техогляд машини, щось замінити/полагодити/змастити/долити, має номери телефонів надійних спеціалістів, а все для того, щоб автівка, як найдовше прослужила своєму господареві, бажано з мінімальними перебоями та ремонтами.

З людським організмом ситуація виглядає приблизно так само: лікар (колись був терапевт, тепер сімейний) повинен знати про всі «слабкі» і «сильні» місця організму пацієнта, так йому буде зрозуміліше, де треба «підкрутити», щоб орган краще і довше пропрацював, якщо є спадкове або хронічне захворювання. І як найкраще налаштувати людський організм до повноцінного життя, які дати рекомендації цьому пацієнту щодо здорового способу життя – комусь краще бігати, іншому плавати, а в іншого треба харчування відкоригувати.

Для людей вже давно існує такий собі «техогляд», він називається профілактичним оглядом. Усі добре пам’ятають, як колись щось подібне вже було, коли влаштовувались на роботу, закривали лікарняні листи, тощо. Здебільшого він проводився не для того, щоб виявити якусь хворобу (за кілька секунд це неможливо), а щоб отримати печатку «здоровий». Та чи насправді був здоровий – показував лише час.

Чому система тодішніх профілактичних оглядів мало виявляла захворювання, а виявлення захворювання на ранніх стадіях радше було випадком, аніж реальною і типовою ситуацією? Тому що основною метою було не всебічне обстеження конкретного пацієнта з урахуванням усіх факторів, що можуть впливати на стан його здоров’я  (від сімейних хвороб до умов життя та шкідливих звичок до особливостей роботи організму), а для «звітів».  

Дорого і довго – скажете ви. Не дорожче і не довше, аніж лікувати рак на 4 стадії, коли про життя та його перспективи говорити недоречно – і так все зрозуміло.

Кому потрібні профілактичні заходи: пацієнту чи лікарю? Напевно, це питання краще переформулювати наступним чином: що краще (дешевше, вимагає менше часу – необхідне підкреслити) лікувати хворобу чи спробувати їй запобігти? Лікувати ускладнення та стани, що виникли на фоні загострення хвороби, чи вміло «керувати» ними (це про цукровий діабет, підвищення артеріального тиску). Мабуть, більше все ж таки пацієнту.

Якщо усвідомити свою відповідальність за стан власного здоров’я, то все стає зрозумілим і очевидним. Не складно звертатися до лікаря  1 раз на рік при задовільному самопочутті, щоб проконтролювати стан свого здоров’я та пройти необхідні обстеження. Все дуже просто: коли організм людини хворий, всі його сили спрямовані на те, щоб поборотися з хворобою. Направляти пацієнта на профілактичні обстеження в такому разі теж не має сенсу: отримані результати радше будуть вказувати на хворобу, а не відображати стан захисних сил організму та роботу органів у здоровому стані. А якщо щось і насторожило лікаря і він радить пацієнту пройти обстеження після одужання, то пацієнт частіше зникає з поля зору лікаря, аніж сумлінно дотримується його рекомендацій. Виходить зачароване коло, розірвати яке може лише сам пацієнт, усвідомивши власну відповідальність за свій стан здоров’я і самостійно для себе визначивши – який стан здоров’я потрібен саме йому, а не лікарю, та виходячи з цього скільки років він хоче прожити і як він їх проведе.

Ми підійшли до головного питання: чи може людина самостійно контролювати свій стан здоров’я і насамперед, як визначити, яке обстеження необхідно пройти і до якого лікаря звернутися? Відповідь – так, може. І нам потрібен такий сервіс, на якому детально висвітлено: кому, в якому віці, з якою частотою і які обстеження необхідно проходити та до якого фахівця звернутися. Це своєрідна настанова для пацієнтів, іншими словами – пам’ятка для кожного з нас, що мінімально потрібно робити для такого, щоб вчасно виявляти порушення в роботі організму, коригувати їх на ранніх етапах з мінімальними втратами коштів, сил та часу.